Сьогодні школа тихо сказала: “Прощавайте…” А серце — не змогло без сліз.
У Миколаївській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті №4 відбувся випускний вечір. Вечір, коли сміх і сльози лунали поруч. Коли дорослішання перестало бути словом — і стало реальністю.
Одинадцятикласники закружляли у своєму останньому шкільному вальсі — ніжному, трепетному, справжньому.
Вони йшли зі сцени такими гарними, сильними, впевненими…
І з кожним кроком прощалися з дитинством.
Цей день — не про кінець.
Цей день — про вдячність.
Вдячність вчителям — за тепло, знання, мудрість.
Вдячність батькам — за сльози гордості й любов, що не знає меж.
Вдячність випускникам — за світло, яке вони залишили у серці школи.
Попереду в них — ціле життя. А сьогодні — прощання, яке запам’ятається назавжди.
Нехай доля буде доброю. Нехай мрії не лякають, а крила не втомлюються нести високо.
Ви — наша гордість. Ви — наші назавжди.