Про школу

Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4
Під час офлайн навчання з метою розвитку творчих здібностей учнів у закладі освіти функціонувало 18 гуртків, до участі у яких залучено 510 вихованців. Для створення безпечного освітнього середовища у закладі освіти встановлено ефективну систему відеоспостереження, є сигнальна кнопка служби охорони, встановлена протипожежна сигналізація та система оповіщення, також облаштовано два найпростіших укриття на 400 місць, що відповідають вимогам використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту. Є необхідні елементи безпечної та упорядкованої пришкільної території закладу: огорожа, безпечний пішохідний перехід, автомобільний шлагбаум, знак заборони в’їзду автомобілів на територію закладу освіти.
Головними завданнями закладу є створення умов для здобуття учнями якісної освіти; розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; здійснення науково-практичної підготовки талановитої молоді; формування ключових компетентностей для розвитку та успішної життєдіяльності соціально активної, творчої, здорової особистості; виховання у молодого покоління патріотичної свідомості, любові до Батьківщини. Навчання учнів 10 – 11 класів організоване за профілями: природничий (біолого-хімічний), математичний, філологічний (українська та англійська філології).
Історична довідка.
Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4 Миколаївської обласної ради – маленький острівець дитинства на карті рідного міста Миколаєва, яка ошатною, по-родинному затишною зустрічає всіх, хто в ній навчається і навчає, для кого дорога від шкільного порогу стала дорогою мрій з дитинства у життя. Ми любимо свою школу, свій добрий дім і з великим задоволенням поринемо у спогади…
Миколаївська обласна середня загальноосвітня школа-інтернат №4 була відкрита для дітей із багатодітних сімей і напівсиріт 1957 року. Її очолили директор Астьоненко Андрій Кузьмич та заступники Кузьміна Іріада Іванівна і Горбунова Ліна Олександрівна. Біля джерел створення школи-інтернату були вчителі та вихователі Белікова Олександра Іванівна, Полєвая Галина Василівна, Гілко Ніла Олександрівна, Сацька Ельза Григорівна, Журавська Неоніла Микитівна, Лобанова Тетяна Іванівна, Зелінська Галина Захарівна, Фісенко Надія Степанівна, Сиволоб Майя Василівна. У школі навчалося 230 учнів.
Навчальний корпус був розташований у колишньому приміщенні Адміралтейства, в той час у ньому знаходилося ремісниче училище № 2. Спальний корпус містився в приміщенні колишнього дитячого будинку. Зараз на цьому місці знаходиться Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.
У 1960 році школу очолив Миронов Олександр Павлович, учасник Великої Вітчизняної війни, «Відмінник освіти Української РСР»
Кузьміна Іріада Іванівна організувала цікаву пошукову роботу, наслідком якої стало створення музею бойової та трудової слави. Кращі класи нагороджувалися поїздками до міст-героїв. Учні брали активну участь у туристичних зльотах, неодноразово займали призові місця. У числі кращих піонервожатих міста була наша Морозова Галина Іванівна.
У цей час створено духовий оркестр, у якому, крім хлопців , було багато дівчат.
Працювали предметні, танцювальний та драматичний гуртки. Педагогічний колектив приділяв значну увагу політехнічному вихованню як у процесі викладання загальноосвітніх дисциплін, так і шляхом організації екскурсій на підприємства, застосування різноманітних форм суспільно-корисної праці.
Зміцнювалася матеріально-технічна база школи. У цей період побудовано нові навчальний та спальний корпуси. Значний вклад у будівництво навчального та спального корпусів внесли працівники закладу, які під час відпустки надавали допомогу будівельникам, що дало змогу завершити будівництво до початку навчального року.
У вересні 1972 року відповідно до рішення виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 16.06.1972р.№325 Миколаївська школа-інтернат №4 була реорганізована у школу-інтернат для дітей, хворих на сколіоз. Лікарі-ортопеди міста на чолі з Кацковичем Степаном Михайловичем працювали над створенням лікувально-оздоровчого комплексу. Школа стала восьмирічною. Були обладнані кабінети лікувальної фізкультури, фізотерапевтичний кабінет. Основним завданням санаторної школи-інтернату стало консервативне лікування дітей.
З метою організації повноцінного літнього відпочинку та оздоровлення дітей на Чорноморському узбережжі, в селі Рибаківка, на території колишньої базарної площі було побудовано піонерський табір «Чайка», у якому щороку оздоровлюються вихованці школи- інтернату.
У школі продовжувалась пошукова робота. Поповнювалися новими експонатами експозиції музею бойової і трудової слави. Були зібрані матеріали про Героя Радянського Союзу Олександра Чалого. Діти листувалися з історичним музеєм, співпрацювали з поетом-земляком Емілем Январьовим. Велася значна краєзнавча робота, учні школи відвідували суднобудівні заводи «Океан», ім. 61 комунара.В літній час виїздили на розкопки Ольвії, спілкувалися з науковими співробітниками, вивчали історію рідного краю.
Велику допомогу в поповненні матеріально-технічної бази навчального закладу надавали шефські підприємства «Ера», міський водоканал, завод ім. 61 комунара.
У 1982 році школу-інтернат очолила Валентина Семенівна Ільїна, «Відмінник освіти України». Їй допомагали заступники Аркавенко Галина Юхимівна , Журба Людмила Андріївна та Андрєєва Надія Миколаївна.
Школа перейшла на кабінетну систему навчання, поповнилася новими меблями, обладнанням, технічними засобами. Проведено реконструкцію підсобних приміщень. На місці старого спального корпусу були збудовані їдальня та басейн. Добудовано перехід між їдальнею, навчальним та спальним корпусами.
У 1992 школу очолив Аркавенко Олександр Володимирович, «Заслужений працівник освіти України»
Особливу увагу педагогічний колектив школи приділяв розвитку творчого потенціалу кожної дитини: в школі діяли театральна студія, хореографічний та вокальний гуртки, спортивні секції. Вихованці школи-інтернату ставали переможцями творчих виставок, конкурсів. Тривало оснащення кабінетів сучасними технічними засобами навчання.
У липні 2010 року директором стала чарівна жінка, Гуріна Анжела Миколаївна, педагог за покликанням, чуйна, лагідна, дбайлива до дітей, людина творча та небайдужа.